Про вирішення судового спору

щодо позбавлення батьківських

прав Константиненка Я.Ю. стосовно його

малолітнього сина Снєгірьова М.Я.

Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради розглянув пояснювальну записку служби у справах дітей Білоцерківської міської ради від 29 січня 2026 року № 05-03/315 про вирішення судового спору щодо позбавлення батьківських прав *********, та рекомендації комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Білоцерківської міської ради з цього питання (витяг із протоколу від 28 січня 2026 року № 2).

Встановлено, що в провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області згідно з ухвалою від 31 жовтня 2025 року перебуває справа ********* за позовом *********, третя особа: служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, про позбавлення батьківських прав.

Відповідно до положень статті 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Згідно з частиною п’ятою цієї статті орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Під час розгляду матеріалів судової справи встановлено, що позивач і відповідач з 01 серпня 2014 року перебували в зареєстрованому шлюбі. 22 лютого 2016 року в них народився син *********. Проте спільне життя у подружжя не склалося і згідно з рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2018 року у справі ********* шлюб між подружжям був розірваний.

Як зазначено у позовній заяві, після розірвання шлюбу відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов’язків щодо виховання й утримання малолітнього сина, який залишився проживати разом із матір’ю. Востаннє батько бачив сина в жовтні 2017 року. Підтвердженням цього є наявна в матеріалах судової справи характеристика на учня 4 класу Білоцерківської початкової школи «Казка» Білоцерківської міської ради Київської області, в якій стверджується, що вихованням, навчанням та розвитком дитини займається виключно позивач. В 2023 році позивач вимушена була звернутись до суду з позовом про стягнення аліментів. Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, виданим 23 травня 2024 року Білоцерківським відділом державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області за *********, загальна сума заборгованості зі сплати аліментів, станом на 01 липня 2025 року, становила 145,0 тис. грн.

Наразі *********, разом із чоловіком *********, з яким 28 жовтня 2020 року зареєструвала шлюб, двома їх спільними дочками й сином Максимом проживає за адресою: *********, де створені комфортні умови для проживання та розвитку малолітніх дітей (акт обстеження умов проживання від 17 листопада 2025 року, складений працівниками служби у справах дітей Білоцерківської міської ради). Зі слів позивача, обов’язки з утримання та виховання сина повністю взяв на себе теперішній чоловік. В розмові з малолітнім ********* останній повідомив, що знає про існування біологічного батька, однак за своє життя ніколи його не бачив, а батьком називає свого вітчима. Принагідно відмітити й те, що рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області від 25 березня 2025 року № 233 прізвище малолітнього *********, 22 лютого 2016 року народження, змінено на прізвище вітчима – *********.

У ході телефонної розмови працівників служби у справах дітей Білоцерківської міської ради з відповідачем, яка відбулася 18 листопада 2025 року, останній повідомив, що він наразі перебуває на тимчасово окупованій території України, заперечує проти позбавлення його батьківських прав, але фізично і юридично вплинути на цей процес не має можливості.

Статтею 166 Сімейного кодексу України передбачено, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. В Постанові Верховного Суду України від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц зазначено, що суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Питання щодо доцільності підготовки та подання до суду висновку органу опіки та піклування про вирішення вищезазначеного судового спору щодо позбавлення батьківських прав *********, двічі (26 листопада 2025 року, 28 січня 2026 року) розглядалося комісією з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Білоцерківської міської ради в присутності позивача, її чоловіка та малолітнього сина. Позивач просила підтримати позов, оскільки батько впродовж всього життя сина не приймав участі у його вихованні та утриманні, не вчинив жодних дій щоб побачити сина та поспілкуватись з ним. З відповідачем вдалося поспілкуватися напередодні засідання комісії лише через мобільний застосунок для дзвінків та обміну повідомленнями Вайбер. В надісланих повідомленнях зі сторони відповідача міститься лише інформація про його обмежений доступ до стільникового зв’язку, у зв’язку з чим і участь в роботі комісії відповідача унеможливлюється.

Заслухавши відповідача в телефонному режимі й позивача та врахувавши той факт, що місце перебування чи проживання відповідача юридично не встановлено і загалом унеможливлюється дотримання процедури, визначеної чинним законодавством України, щодо розгляду органом опіки та піклування подібних спорів, 28 січня 2026 року комісія вирішила, що надання до суду висновку органу опіки та піклування про вирішення судового спору щодо позбавлення батьківських прав ********* стосовно його малолітнього сина *********, 22 лютого 2016 року народження, є неможливим й рекомендувала службі у справах дітей Білоцерківської міської ради підготувати відповідний проєкт рішення виконавчого комітету.

Враховуючи вищезазначене, керуючись інтересами дитини та на підставі статей 17, 19, 141, 150, 160, 161, 171 Сімейного кодексу України, статей 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», статті 40, частини 2 статті 42, частини шостої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (зі змінами), орган опіки та піклування - виконавчий комітет міської ради вирішив:

1. Надання до суду висновку органу опіки та піклування щодо доцільності чи недоцільності позбавлення батьківських прав ********* стосовно його малолітнього сина *********, є неможливим.
2. Контроль за виконанням рішення покласти на заступника міського голови згідно з розподілом обов’язків.

Секретар міської ради Володимир ВОВКОТРУБ